Репортаж показує найстаріші будинки Естівельї в Камп-де-Морведре
Репортаж видання El Periódico de Aquí показує найцікавіші будинки і фасади Естівельї (села в Камп-де-Морведре, комарці Сагунто) яке адміністративно належало Сагунто до 1535 року.
Камп-де-Морведре (комарка, до якої належить Сагунто) зберігає в своїх селах спадщину народної архітектури, яка рідко привертає стільки уваги, скільки великі памʼятки. Репортаж видання El Periódico de Aquí пропонує прогулятися Естівельєю, звертаючи увагу саме на ті фасади й будинки, які, не маючи офіційного статусу пам'ятки, розповідають економічну та соціальну історію містечка.
У самому репортажі нагадують, що Естівелья задокументована з 1348 року, а перша установча грамота (carta pobla) містечка, датована 16 червня 1382 року, з'явилася разом із грамотами сусідніх хуторів Бесельга та Аренес. Крім того, містечко адміністративно належало Сагунто, тоді званому Морведре, аж до 1535 року; цей історичний звʼязок пояснює, чому чимало тамтешніх старовинних панських будинків були повʼязані з орендарями та управителями володінь, підпорядкованих саме Сагунто, повідомляє Wikipedia.
Маршрут починається на Carrer del Dr. L. Caballero Anadón, де впродовж кількох поколінь стояв будинок родини Обрер, орендарів, що прийшли з Грау-де-Валенсія і три покоління поспіль управляли панськими володіннями. Комплекс, нині поділений на кілька окремих будівель, і досі зберігає традиційні пропорції, ковані ґрати та гармонійний фасад навпроти старого муру різниці Баронії.
На Plaça d'Espanya, колишній Tenda Vella, стоїть будинок родини Арбіол, особливий завдяки цегляній арці на стінах (незвичайна деталь для цієї місцевості) та ініціалам «L.S.», вирізьбленим на дверях; сьогодні він уже не житловий, але перебуває у прийнятному стані. Поруч, на теперішній Plaça de la Constitució (колишній Головній площі, де й досі проходить щотижневий ринок) будинок родини Гільйот-Вілянова вирізняється балконом, оздобленим керамікою XVIII століття, який у 2014 році мало не зник, а нещодавно був відреставрований власниками.
Найсвоєріднішим прикладом, утім, є колишня резиденція родини Мартінес Каталá-Рубіо на Carrer Josep M. Blasco, зведена на місці колишнього баронського саду. Промисловець-шовковик Вісенте Мартінес Каталá придбав ділянку 1879 року і збудував будинок із великим приміщенням для розведення шовкопрядів; згодом маєток перейшов до його своячениці Емілії Рубіо, яка була одружена з лікарем із Патерни Федеріко Бальєстером. Мерія Естівельї нещодавно придбала цей будинок, який зберігає значну етнологічну спадщину та бібліотеку, що, за словами репортажу, дозволить відтворити життя промисловця-шовковика і глибше пізнати історію валенсійського шовківництва.
Маршрут завершується будинками літніх мешканців початку ХХ століття (зокрема будинком Уртадо зі скошеною плиткою, рідкісною для цієї комарки, та будинком лікаря Хоакіна Кальво) прикладом еклектики з бароковим декором із фантастичних мотивів. Автори репортажу підсумовують, що ці «живі» фасади, поза владою чи релігією, зберігають ідентичність кожного села і заслуговують на захист від плину часу. За даними El Periódico de Aquí, з додатковою інформацією від Wikipedia.