Нова книга розповідає маловідомі сторінки історії Альфара-де-ла-Баронія
Альфара-де-ла-Баронія, невелике містечко Камп-де-Морведре, у суботу приймає презентацію «Crónica III», нової книги хроністки Кончі Саури про місцеву історію.
Невелике містечко, багато історій, які ще варто розповісти, так можна описати «Crónica III. Alfara de la Baronia», нову книгу колишньої офіційної хроністки містечка Кончі Саури, презентація якої відбудеться в суботу 12 вересня опівдні у залі Saló d'Esplai. Через проблеми зі здоров'ям авторка не зможе бути присутньою, захід проведуть Мігель Карот і Хосе Террадес.
Книга є природним продовженням «Crónica II», яку Саура опублікувала 2023 року, і заглиблюється в розділи місцевої історії, які рідко трапляються у відоміших розповідях про містечко: звідки походять прізвища, які нині носять багато родин Альфари, яку роль відіграло містечко під час громадянської війни в Іспанії, та історію односельця, який воював на іншому кінці світу, на Філіппінській війні наприкінці XIX століття.
Близькість Альфари до так званих ліній X і Z (лінії фронту, що розділяла республіканську і націоналістичну території під час громадянської війни) становить один із найяскравіших розділів книги. Саура відтворює, як колишній шпиталь крові, імпровізований у підвалі місцевого казино, лікував поранених під час конфлікту.
У зовсім іншому регістрі книга простежує шлях місцевого солдата на Філіппінській війні наприкінці XIX століття: після майже десяти років служби він захворів під час перебування на архіпелазі й повернувся до Альфари, де провів решту життя.
Книга також виходить за межі суто містечкової історії: присвячує сторінки історії самої Валенсії, від античності до нещодавніх подій, як-от повені жовтня 2024 року, і завершується розповіддю про Музей образотворчих мистецтв Валенсії, Пія V. Доповнює її літературний розділ «El color de la palabra» («Колір слова») з поетичними й сатиричними текстами, дія яких відбувається в містечку.
Одна з тем, яку Саура порушує в книзі, стосується спадщини: стан церкви Альфари, будівлі художньої цінності, яка, за попередженням у книзі, перебуває під загрозою руйнування, попри окремі роботи, як-от реставрація бічного вівтаря чи нещодавнє чищення дзвіниці й фасаду.
Сама назва містечка є частиною історії, яку піднімає книга: до 15 січня 2010 року, коли уряд Валенсії затвердив зміну, Альфара офіційно називалася Альфара-де-Альхімія. А відправна точка, яку Саура обирає для простеження сучасних прізвищ, 1611 рік, не випадкова: вона збігається з новою грамотою про заснування, яку містечко отримало того самого року, після того як спорожніло 1609-го внаслідок вигнання морисків.
Посада офіційного хроніста, яку Конча Саура обіймала роками в Альфарі, це усталена в містечках Валенсійської спільноти інституція: почесна, зазвичай довічна посада, яку присвоюють особі, відповідальній за дослідження і документування місцевої історії, і чия робота часто втілюється у виданнях на кшталт цієї трилогії, яка тепер сягає третьої частини.
Те, що сама авторка не зможе бути присутньою на презентації, не применшує цінності проєкту: те, що двоє інших мешканців, Мігель Карот і Хосе Террадес, беруть на себе завдання представити книгу від її імені, якраз і відображає той тип сусідської співпраці, що підтримує подібні культурні ініціативи в невеликих містечках комарки.
Для читачів поза Альфарою такі місцеві хроніки виконують ще одну, менш помітну, але важливу функцію: вони слугують джерелом для дослідників, студентів чи просто цікавих мешканців інших містечок Камп-де-Морведре, які хочуть зрозуміти, як великі події історії Іспанії та Валенсійської спільноти проживалися в масштабі невеликого села.
Такі презентації стали звичною практикою збереження колективної пам'яті в невеликих містечках Камп-де-Морведре, де значна частина цієї роботи лягає на місцевих хроністів і дослідників, які часто працюють на волонтерських засадах.
Такі видавничі проєкти, майже завжди фінансовані скромними коштами і підтримувані особистою відданістю авторів, виконують функцію, що виходить за межі історичної цікавості: вони фіксують письмово пам'ять, яка інакше передавалася б лише усно, з ризиком зникнути з відходом поколінь, що пережили її безпосередньо. У комарці, де великий центр на кшталт Сагунто співіснує з десятком муніципалітетів по кілька тисяч мешканців, такі хроніки часто є єдиним доступним документальним джерелом для відтворення повсякденного життя цих містечок протягом XIX і XX століть. Подібні ініціативи останніми роками поширилися по всій комарці, часто за підтримки культурних об'єднань або самих мерій, які вбачають у таких публікаціях доступний спосіб зберегти нематеріальну спадщину кожного містечка, перш ніж вона розмиється зі зміною поколінь. За даними El Periódico de Aquí, з додатковою інформацією Wikipedia про Альфара-де-ла-Баронія.